В
його очах миттєво спалахують вогники захоплення, коли на шахівниці шикується
чорно-біле «військо». За кілька секунд помахом рухи десятирічний Андрій Трушко
позбавляє уявного суперника кількох фігур. Одразу видно, що гра приносить йому
задоволення...
Цю
«партію» між призером Чемпіонату світу, який потрапив у ТОП-6 юних шахістів, і
журналістом було зіграно прямісінько під час інтерв’ю .
На
перший погляд жвавий п’ятикласник із ЗОШ № 6 — звичайний привітний школяр із
янгольською посмішкою. Його «спортивну лихоманку» видає хіба що непосидючість і
шахівниця, яку, на прохання авторки цих рядків, хлопець приніс до редакції і
дбайливо поклав на столі. Хлопчик соромиться офіціозу і час від часу невпевнено
поглядає на тата, який «не на диктофон» розповідає: «Син не любить спілкуватися
з представниками преси, сказав, що краще гратиме в шахи, ніж даватиме
інтерв’ю».
Андрій Трушко із подругою-шахівницею |
А
привід для розмови серйозний: Андрій Трушко заявив про себе на Чемпіонаті світу
серед школярів 2006 року народження в місті Ясси (Румунія). 576 школярів із 41
країни взяли участь у World School Chess Championship 2017. Найбільшого успіху
досяг у бліц-турнірі серед юнаків до 13 років, завоювавши 8 місце серед 99
учасників турніру. В заліку серед юнаків до 11 років потрапив у ТОП-6, посівши
п’яту сходинку. Регламент з класичних шахів подолав п’ятнадцятим серед 76
учасників, отримавши достойний міжнародний рейтинг.
Шахова
родина Трушків
А
почалося все, коли хлопчику було чотири роки. Бабуся Тамара Володимирівна грала
з Андрієм у шашки, доміно, шахи і нарди. Це, звісно, не весь список забав, які
опановував під керівництвом жінки допитливий онук. Найбільше захопився шахами.
Близько двох років бабуся залишалася першим тренером Андрія. Згодом у родині
вирішили розвивати аматорський рівень до більш серйозного. За професійною
підготовкою вирушили до міського шахового клубу «Поєдинок», де під керівництвом
спочатку Галини Кривошеіної, а згодом Григорія Приймака, хлопчик опановував
мистецтво старовинної настільної гри. Нині шліфує майстерність у шаховому клубі
«ДЮСШ 23» міста Києва під керівництвом майстра спорту України Олега
Миколайовича Бутенка.
Гра
переросла у стиль життя п’ятикласника: проміняв іграшки на шахи, часто за ними
забуває навіть про комп’ютер. Результат — неодноразові перемоги у змаганнях
всеукраїнського рівня. Дипломи на стінах Андрієвої кімнати вже не поміщаються,
сім’я складає їх у спеціальний архів. Нині в колекції успіхів хлопця 46 перших,
14 других і 17 третіх місць, а також 9 кубків. Найбільш вагомими успіхами
родина вважає перемоги на чемпіонатах Київської області (ІІ місце у лютому
2015, І — у вересні та травні 2016), турнірі «Київська весна на Оболоні»
(2015), «Різдвяне Мукачеве» (2017), «Кубок Дунаю», що проходив у м. Ізмаїл у
2016 році, «Кубок Києва 2016», «Polissya chess cup».
Без
тренувань у Андрія не проходить жодного дня. «Добова норма» — мінімум три
години. Та й уся його сім’я давно стала «шаховою». Грає і мама, і тато. «Я вже
років два не можу з ним справитися, програю постійно», — розповідає Олег
Володимирович, Андріїв батько. А от сестричка Настя вирішила спробувати себе у
шахах через арсенал нагород брата: захотіла й собі завоювати багато грамот і
перемог. Нині вона двократна чемпіонка Київської області.
Як
українець вразив індійця
Для
участі в Чемпіонаті світу серед школярів 2006 року народження та молодших за
віком довелося на три тижні забути про школу: тренувався з ранку до вечора. Це
була перша Андрієва поїздка за кордон. І хоча враження від Румунії яскраві,
хлопчик стверджує: «Вдома краще. Тут хоч мову знаєш», — сміється. «Без
іноземної було ніяк, — підхоплює тато, — Андрієва англійська допомагала і в
реєстрації, і в багатьох моментах, хоча з нами був представник від Федерації
шахів України, все одно було складно».
Нелегко
було й у самій боротьбі. Партії в класичних шахах тривали від чотирьох до семи
годин. З обох боків хід гри був спрямований на атаку. Суперник зробив один
неправильний хід, чим скористався Андрій у завоюванні перемоги. Його суперник
індієць (Індія — країна-винахідник шахів — авт.) зізнався, що вперше зустрівся
з таким сильним гравцем, й на знак поваги подарував сувенір.
Олег
Володимирович жартує, що цією перемогою Андрій помстився за те, що індієць
обіграв його в бліц-турнірі. Мовляв, так можна пояснити те, що син не любить
довго «молитися» над грою, за кілька хвилин обдумує всі ходи наперед і чекає
ходів суперника. А от у блискавичних шахах регламент обмежує обидві сторони. Саме
тому цей різновид гри просто обожнює Андрій: «Я встигаю швидше обдумувати
позицію та робити хід, і тому суперники змушені поспішати, інколи роблячи
помилки», — впевнено відрізає він.
Цікавлюся,
чи можлива дружба між супротивниками. Олег Володимирович розповідає, що з
гравцями з Ізраїлю та Молдови Андрій часто спілкується по скайпу. Вони вже й
зустріч запланували на Міжнародному турнірі, що відбудеться 4–9 липня в місті
Мукачеве.
Математика
цікавіша за шахову партію
Своє
майбутнє Андрій мріє пов’язати винятково зі спортом. Окрім шахів, любить грати
у футбол, більярд і настільний теніс. Нині у хлопця спортивна перерва:
надолужує шкільну програму. Олег Володимирович розповідає, що навчання сина в
пріоритеті, саме тому він бере участь не в усіх змаганнях.
Цікавлюся,
що Андрію приносить більше задоволення: кількагодинна шахова партія чи урок
тривалістю 45 хвилин. «Коли йдеться про математику або фізкультуру, звісно,
урок», — каже Андрій. Розповідає, що любить вирішувати математичні задачі
наперед, чим дивує своїх батьків.
Наприкінці
розмови хлопець попросив через газету подякувати директору ЗОШ № 6 Вірі
Іванівні Мазурі та класному керівнику Світлані Олександрівні Юрченко (за
розуміння і тимчасові звільнення з уроків), першим тренерам (за гарні
настанови) і своїй першій вчительці Ірині Віталіївні Новіковій, яка, помітивши
хист хлопця, ще в третьому та четвертому класі запрошувала одинадцятикласників
пограти в шахи зі здібним учнем. Таким чином перші перемоги над кількома
гравцями одночасно Андрій здійснював завдяки їй.
Ольга
Кацан,
фото автора та з сімейного архіву Трушків
Коментарі
Дописати коментар