Перейти до основного вмісту

Записник [про медіадіяльність]

На цій сторінці немає новин і довгих текстів. Може, немає й логіки, але є «горішок». Тут живуть думки інших. Не кого-небудь, а профі. У вирі майстер-класів, зустрічей і тренінгів лунає стільки важливих, кумедних, філософських, красивих думок, що хоч бери сачок – і лови, як метеликів. Раніше вони були розкидані про нотатниках, конспектах й цидулках. Віднині знайшли свій прихисток під одним дахом – тут. Сподіваюся, хоча б якась думка подарує натхнення бо дасть чарівного пенделя. Тож слово медійним класикам.

Павло Казарін:


Якщо ви спробуєте бути кимось іншим – у вас не вийде. Ви можете ставати кимось іншим в кадрі, якщо будете самі змінюватися: читати книги, наприклад.
Що спільного в театру, кіно, ТБ і анекдоту? Все це – розповідь історії. Все в нашому світі – це, великою мірою, розповідання історій. У вас має бути гарний оповідач і гарна історія.
Вам не потрібно робити те, за що вам буде соромно. Не дозволяйте редакторові змушувати робити вас якійсь токсичні речі. Не робіть «джинсу», «заказуху» і все, у що не вірите, під чим не готові підписатися.
В сучасному світі війни ведуться не за реальність, а за опис реальності. Немає необхідності завойовувати якусь територію, якщо ви завоюєте мізки, які на цій території живуть, змусите їх повірити у власний опис реальності.
Політичне ток-шоу – як диригування оркестром, що не завжди керований.
ТБ і ранкове шоу – завжди історія про велике математичне планування.
Право на авторські займенники в тексті треба заслужити. Історія про те, що тобі дозволено, – це  історія про особистий авторитет.
Про досвід: для того, щоб навчитися грати в шахи, треба грати в шахи.
Все ваше життя, якщо ви хочете справді отримувати задоволення від професії, ви повинні писати, робити тебе- або радіо-передачі про те, що цікавить саме вас. 

Віталій Голубєв:

Коли ми щось купуємо, звертаємо увагу на термін придатності продукту. Так само треба звертати увагу на термін придатності інформації
Істина швидше народжується в тиші. В рутинних повсякденних заняттях частіше можна прийти до чогось, ніж у суперечках на ФБ
Більшість новин застаріває вже на стадії їхнього створення або поширення
Якщо про подію не розказали у соцмережах – вона не відбулася
Наляканою людиною найлегше управляти
Якщо в мене є вибір: почитати новини чи почитати книжку – я читаю книжку. Ту, яка нехайпова, яка довела свою авторитетність протягом не одного покоління
Соцмережі небезпечні тим, що їхнє безконтрольне використання створює відчуття інформаційної ситності
Від того, як ти провів перші кілька хвилин у соцмережах, залежить настрій. Тому я використовую пріоритет показу сторінок
Соцмережі реалізують принцип «З ким поведешся – того й наберешся
Щоденна практика писати – це те, що робить із журналіста журналіста. Це найдієвіша практика для тих, хто хоче працювати головою
Я би не хотів, щоб ми перетворилися на дресированих мишок, які підсідають на голку задоволення
Коли вам подають страх – вам хочуть продати щось інше
Іноді варто зупинити бетономішалку думок
За статистикою, 60 % людей починає свій день із ФБ-стрічки. Думаю, не всі опитані у цьому собі зізналися і ця цифра, насправді, близька до ста
Соцмережі – це дзеркало наших думок, вподобань, взаємодій
 Шкодить часто не речовина, а доза


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Катерина Рахуба: «Я йшла на сцену з думкою: реваншу не буде»

Переможниця найдовгоочікуванішого шоу краси міста відверто поділилася враженнями.  «Міс Бориспіль-2017» про…  …Корону.   Порівняно з тіарами, завойованими в школі і на «Випускниці», ця була важка. Ґулю не надавила, бо зачіска об’ємна і гарно її підтримувала. Поставила її на полицю з медалями і кубками, що завойовувала на різноманітних, переважно танцювальних, конкурсах. У піжамі з короною не фотографувалася, але зробила світлину молодшої сестрички з тіарою на голові. Для неї це фантастика: дивилася на нагороду зі сцени, а тут ще й приміряти змогла. 

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде після роботи, зранку в

Інжир: кіт, що живе в соцмережах

Він має власний кулінарний блог, щоночі співає Гімн, в’яже шарфики, і балотувався у президенти. А ще встиг опинитися на справжній касці, запустити флешмоб і заслужити всенародну любов. Це кіт Інжир . І раптом хто не знає: він живе не в розкішних апартаментах, а у Фейбуку й Інстаграмі . Бо не пухнастий, а віртуальний, тож замість дев’яти життів має вічну фантазію свого творця. Як вигаданий персонаж змінив життя однієї журналістки і кількох тисяч книгоманів, чи існує любов між віртуальним героєм і справжньою тваринкою і чому котики – «універсальна мова людства», дізнавалася у авторки персонажа – Олени Павлової , яка, до речі, провела мені майстер-клас з малювання кота Інжира. Автопортрет: Інжир із авторкою Оленою Павловою. Малюнок О. Павлової КРИМСЬКИЙ ІНЖИР І ПАЛКА ДЛЯ СЕЛФІ Звідкіля ж узявся кіт Інжир? «Дуже треба було кота! Ні, не від осінньої депресії, просто захотілося, – розповідає художниця Олена Павлова. – Але ми з чоловіком – журналісти, до того ж багато подорож