Сучасні тенденції шокують людство навіть у царині вибору фаху. Мода на професії
іноді дивує своєю екстравагантністю не менше, ніж новинки подіуму: в рейтингу
найпопулярніших професій третього тисячоліття — менеджери з продажу, ІТ-фахівці,
перекладачі й лінгвісти, а серед списку найдивніших можна натрапити на вакансії
перевертача пінгвінів, підбирача м’ячів для гольфу, майстра педикюру для корів
та навіть нюхача різних речей. Однак «золоті руки» в 21 столітті потрібні не
лише для вирівнювання зморшок на подушках чи якісного мейкапу, без чого
більшість із нас не можуть уявити жодного дня, а й для чогось більш
глобального, без чого нам справді не жилося б по-справжньому. Ось, наприклад,
без … стін.
 |
| Фото з сімейного архіву А. Доценка |
Затишні
офісні кімнати, школи, житлові будинки, музеї, лікарні — результат роботи
будівельників. Шкода, що цю професію важко знайти у ТОП найсучасніших: лише
уявіть, що без людей цього фаху не розвивалися б міста, не осучаснювалися б
помешкання. Тож недарма кажуть, що професія будівельника — на всі часи. Не
варто забувати, що люди цього роду занять — цікаві особистості. У цьому
переконалася, розмовляючи із виконробом ПрАТ «Агробудмеханізація» Андрієм
Доценком, «сімейним» зодчим, який продовжує справу свого батька. З перших
хвилин зустрічі неважко помітити, що це людина, віддана своїй праці, залюблена
в неї. Підтвердженням є те, що працює чоловік в «Агробудмеханізації» ще з 2002
року. У хорошому колективі про зміну місця працевлаштування не замислювався
ніколи.
На
запитання, чому обрав саме цей фах, пан Андрій відповів так: «Ще коли навчався,
зрозумів, що це моє. Було цікаво вчитися. (Закінчив Київський національний
університет будівництва і архітектури — прим. автора). Будуєш для людей, для
історії. І завжди видно результат. Саме на нього й працюємо».
Андрій
запевняє, що пунктуальність, відповідальність, передбачуваність — головні
якості справжнього будівельника. У людини цієї професії має бути логічне
мислення. Потрібно знати наперед дуже велику кількість нюансів: як правильно
організувати, спланувати роботу, щоб був результат. А хороший будівничий, в
першу чергу, хвилюється за свою працю, ось чому на таких людей часто
поширюється закон «золото миємо, а самі виємо».
«Будівельники
— ранні пташки. Починається робочий день о сьомій ранку з виробничих нарад, де
вирішуються основні питання. Після цього за кожним із виконробів закріплюється
певна дільниця. Планується більша частина роботи, звичайно, заздалегідь: навіть
не звечора, а за тиждень чи хоча б за 2-3 дні. Я повинен знати наперед, що
робитиму завтра. Основне в роботі — планування. Правильно спланував свій день,
тиждень, місяць — буде гарний результат. І так з сьомої ранку до шостої-сьомої
вечора, іноді — у дві зміни. Десь 12 годин я на роботі», — розповідає А.
Доценко. Й додає, що стереотип про надскладність роботи будівничого — правда
лише деякою мірою: «Якщо знаєш, що робиш, володієш певними навичками і не
лінуєшся — все вийде чудово».
Можливо,
завдяки таким життєвим формулам чоловікові критику доводиться чути рідко. Та
ставиться до неї з розумінням: «Якщо критикують — є за що».
На
прохання кореспондента, Андрій пригадує, що один з останніх «великих» об’єктів
— торгівельний центр у Львові на 8 тисяч квадратних метрів (девіз
«Агробудмеханізації» — ми будуємо по всій Україні — авт.), а об’єкт, яким може
пишатися, знаходиться в Іванкові: «Це завод ДКС (діелектричні системи України).
Будували 3 роки тому. Мені найбільше сподобалося, що це був нестандартний
об’єкт, ще й промисловий. Не магазин, не склади, а об’єкт, що дав трудові місця
і працює на економіку країни».
А
у вільні хвилини не гріх і перепочити. Риболовля для Андрія — захоплення
розкішне, на нього часу багато не тратиться. Повністю віддається родині: «Сім’я
— основне, що в мене є. Вже 13 років одружений, маю трьох дітей: двох синів і
донечку. Старший 12-річний син займається плаванням, вчить англійську. Любить
складати щось із конструктора — у мене, мабуть, вдався...»
А
ще Андрій розповів, що в жодному випадку не шкодує за минулим і вважає, що
кожна людина — будівельник: «Знаю багато людей, які власними руками творять
дива. Чогось надскладного в цій професії немає. Якщо дві руки — не ліві, голова
думає і мислення логічне, то можна виховати будівельника з будь-якого
чоловіка».
А
й справді, ремонт у квартирі чи зведення власного помешкання — не бар’єр, після
цього можна взятися за будівництво щастя або ж квітучого майбутнього і для
себе, і для України.
Ольга
Кацан,
фото з архіву А. Доценка
Коментарі
Дописати коментар