Перейти до основного вмісту

«Твоє місто» в клітинку

48 сторінок з ритмом Борисполя (фіолетовим переливом фонтану, Борисоглібською церквою, міською радою, аеропортом, багатоповерхівками тощо) можна помістити в сумку, погортати, потримати в руках або ж порозхвалювати серед друзів і знайомих. У нашому місті з’явився патріотичний зошит – перший сувенір, що впевнено «іде в народ».

Створив новинку для бориспільців пересічний мешканець із непересічними, надзвичайними ідеями – Віталій Назаркевич. Ідея громадської ініціативи у нього визрівала кілька років.
Віталій Назаркевич
«Ми з дружиною любимо подорожувати і купувати сувеніри. Так прийшло усвідомлення, що в нашого міста немає сувенірної продукції, яку могли б придбати охочі. З’явилася ідея створити щось, що можна було взяти собі чи подарувати друзям. — розповідає Віталій. — Я — львів’янин, живу в Борисполі не так давно, але за два роки на моїх очах місто розквітає. Тільки значна частина населення не любить Бориспіль і в усьому шукає лише негатив. От ми вирішили запровадити такий собі культ любові до міста. Виховувати, завдяки нашому сувеніру, патріотизм. Логотип, розміщений на зошиті, — моє бачення Борисполя, цікавих, особисто для мене, місць, які варті уваги.
Так виглядає "патріотичний зошит"

Маємо першу (можливо, останню, можливо, стартову) партію сувенірних зошитів – 1000 штук. Чому саме зошит? Бо цей предмет стане в нагоді людям різного віку: школярам на уроках, студентам на парах, батькам і людям літнього віку для особистих нотаток, записів рецептів, телефонів, адрес тощо».
На полі кожної сторінки помістився «всесвіт» нашого міста, а на зворотньому боці обкладинки — гімн Борисполя — чудова знахідка для мешканців, які не знають, що в міста давно є свій славень. Як не дивно, і так буває...  
Ольга Кацан, фото автора

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Катерина Рахуба: «Я йшла на сцену з думкою: реваншу не буде»

Переможниця найдовгоочікуванішого шоу краси міста відверто поділилася враженнями.  «Міс Бориспіль-2017» про…  …Корону.   Порівняно з тіарами, завойованими в школі і на «Випускниці», ця була важка. Ґулю не надавила, бо зачіска об’ємна і гарно її підтримувала. Поставила її на полицю з медалями і кубками, що завойовувала на різноманітних, переважно танцювальних, конкурсах. У піжамі з короною не фотографувалася, але зробила світлину молодшої сестрички з тіарою на голові. Для неї це фантастика: дивилася на нагороду зі сцени, а тут ще й приміряти змогла. 

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде після роботи, зранку в

Інжир: кіт, що живе в соцмережах

Він має власний кулінарний блог, щоночі співає Гімн, в’яже шарфики, і балотувався у президенти. А ще встиг опинитися на справжній касці, запустити флешмоб і заслужити всенародну любов. Це кіт Інжир . І раптом хто не знає: він живе не в розкішних апартаментах, а у Фейбуку й Інстаграмі . Бо не пухнастий, а віртуальний, тож замість дев’яти життів має вічну фантазію свого творця. Як вигаданий персонаж змінив життя однієї журналістки і кількох тисяч книгоманів, чи існує любов між віртуальним героєм і справжньою тваринкою і чому котики – «універсальна мова людства», дізнавалася у авторки персонажа – Олени Павлової , яка, до речі, провела мені майстер-клас з малювання кота Інжира. Автопортрет: Інжир із авторкою Оленою Павловою. Малюнок О. Павлової КРИМСЬКИЙ ІНЖИР І ПАЛКА ДЛЯ СЕЛФІ Звідкіля ж узявся кіт Інжир? «Дуже треба було кота! Ні, не від осінньої депресії, просто захотілося, – розповідає художниця Олена Павлова. – Але ми з чоловіком – журналісти, до того ж багато подорож