Шановні екскурсанти цієї сторінки!

Рада вітати вас в авторському куточку. Сподіваюся, перегорнувши стрічку публікацій, ви знайдете бодай одну, яка припаде вам до душі.
Кожного дня ми свідомо чи ні створюємо чернетку історії. Будь-який вчинок – чи то безглуздий, чи то величний – вартий фіксації в хроніці буденності. Однак є такі, що не зітруться історією.
За всіляким відрізком часу (нехай це буде рік, день або ж кілька хвилин) приходять зміни. Чи помічаємо їх?
Ясна річ, за ними завжди стоїть звичайна небайдужість: до захоплення, до життя, до країни, в якій живемо.
Про що це блог? Це можливість поглянути "незамиленим" оком на візаві, які своїми маленькими вчинками перевертають догори дригом своє, а може, і ваше, шановні читачі, життя. Лише роззирніться: це пересічні бориспільці, які не припиняють мріяти і діяти. А їх думки, ідеї, запал змінюють життя, а отже і місто, в якому живемо, й історію.
Це не рейтинг найуспішніших чи найвпливовіших! Це зібрані на світанку моєї журналістської діяльності оповіді про звичайних людей, які часто-густо стоять з нами візаві й приховують за завісою скромності щось незвичайне й вжливе водночас.
Якщо бодай одна розповідь, яку прочитаєте, надихне і змусить зробити хоча б один маленький крок назустріч мрії чи змінам в житті, це буде найкращим визнання моїх журналістських пошуків.

Щиро, автор блогу –
Ольга Кацан

Коментарі

Катерина Рахуба: «Я йшла на сцену з думкою: реваншу не буде»

Переможниця найдовгоочікуванішого шоу краси міста відверто поділилася враженнями. «Міс Бориспіль-2017» про… …Корону. Порівняно з тіарами, завойованими в школі і на «Випускниці», ця була важка. Ґулю не надавила, бо зачіска об’ємна і гарно її підтримувала. Поставила її на полицю з медалями і кубками, що завойовувала на різноманітних, переважно танцювальних, конкурсах. У піжамі з короною не фотографувалася, але зробила світлину молодшої сестрички з тіарою на голові. Для неї це фантастика: дивилася на нагороду зі сцени, а тут ще й приміряти змогла.

Докладніше

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена майстриня Оксана Лисенко. Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки. «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде після роботи, зранку в

Докладніше

Інжир: кіт, що живе в соцмережах

Він має власний кулінарний блог, щоночі співає Гімн, в’яже шарфики, і балотувався у президенти. А ще встиг опинитися на справжній касці, запустити флешмоб і заслужити всенародну любов. Це кіт Інжир . І раптом хто не знає: він живе не в розкішних апартаментах, а у Фейбуку й Інстаграмі . Бо не пухнастий, а віртуальний, тож замість дев’яти життів має вічну фантазію свого творця. Як вигаданий персонаж змінив життя однієї журналістки і кількох тисяч книгоманів, чи існує любов між віртуальним героєм і справжньою тваринкою і чому котики – «універсальна мова людства», дізнавалася у авторки персонажа – Олени Павлової , яка, до речі, провела мені майстер-клас з малювання кота Інжира. Автопортрет: Інжир із авторкою Оленою Павловою. Малюнок О. Павлової КРИМСЬКИЙ ІНЖИР І ПАЛКА ДЛЯ СЕЛФІ Звідкіля ж узявся кіт Інжир? «Дуже треба було кота! Ні, не від осінньої депресії, просто захотілося, – розповідає художниця Олена Павлова. – Але ми з чоловіком – журналісти, до того ж багато подорож

Докладніше

Vis-a-vis

Шукати в цьому блозі