Перейти до основного вмісту

"Магістраль": творчим студентам сюди


ЩО ТАКЕ «МАГІСТРАЛЬ»?


Студентський експеримент! Літературно-мистецький проєкт, над яким близько 9 місяців працювали студенти Київщини. Це суміш цікавих прозових текстів, чуттєвих фотографій та ілюстрацій. Склавши до купи все, маємо чудовий сучасний глянцевий журнал.
Десятеро найсміливіших авторів наважилися витягти із шухляди свої прозові тексти, четверо – поділилися фотоспробами, одна безвідмовна леді створила ілюстрації, ще одна – сучасний макет. Майже для всіх це дебютна публікація такого роду. Варто зауважити, що журнал народжувався без дорослої руки. Критиками, цензорами й редакторами текстів один одного стали автори видання (тож одруківки та інші огріхи, якщо раптом знайдете, автоматично пробачаються). 
Ось маленьке промо про нас: 


СПОДІВАЄМОСЯ, ЦЕ НЕ ЖУРНАЛ ПРО ТРАНСПОРТ?

Ні, звичайно! Назва журналу відображає його концепцію. Буквальне значення слова «магістраль» використане співавторами для формування змісту видання. Кожен автор має свій пункт призначення, до якого дістанеться, рухаючись магістраллю,  – зупинку, квартал, вулицю, алею. До того ж кожен добирається до пункту призначення власним транспортом – метро, автомобілем, скейтом, трамваєм тощо. Так народилися назви розділів «Шосе «Малиновий світанок», «Провулок за межею уявлень», «Станція «Двокрапка», «Зупинка підслуханих історій» та ін.

Розділи прикрашають фото авторів у схожому стилі та різних амплуа, що відображають концепт їхнього розділу та його тематику. Іншими словами: окреслюють напрямок магістралі. Про наш маршрут і авторів у цьому відео: 



ЩО Є ЩЕ ОСОБЛИВОГО?

До кожного тексту, розміщеного у випуску, створювалися унікальні графічні малюнки.
Поміж сторінками знайшов своє місце фотопроект «Покинута краса» – як філософія життя, що гранично межує з ідеями, які живуть у текстах, але водночас прямо не ілюструє їх, а дещо розмежовує реальність і художній світ.  

Настрій публікацій у журналі – строкатий. Перед літературним доробком кожного автора подано його творчу біографію, написану від третьої особи в жартівливій, дещо іронічній формі. Це мікс тем, ідей, образів та стилів, концепт якого дозволяє авторам піднімати та висвітлювати у своїх творчих доробках будь-які теми у різноманітних стилях.

А ЯКЩО Я НЕ ЛЮБЛЮ ЧИТАТИ ДОВГІ ТЕКСТИ?

У нас є листівки, відеозамальовки і короткі дописи в соцмережах. «Магістраль» – насамперед осередок творчих студентів Київщини. Тож ми раді й звичайному спілкуванню.


НАВІЩО ЦЕ? ЧОМУ МИ ЗА ЦЕ ВЗЯЛИСЯ?

Ми ставили на меті сформувати свій молодіжно-творчий осередок, де можна гомоніти, теревеніти, ділитися найбезглуздішими думками, ідеями і втілювати їх. До того наші ідеї можуть переростати у сценарні плани для зйомок відео студентами спеціальностей «кіно-, телемистецтво», «операторська робота», «акторська майстерність» українських вишів. Ми організовуємо та проводимо заходи, беремо участь в різноманітних фестивалях, зустрічах та дружніх здибанках – розширюємо коло горизонтів.


ЯК ОТРИМАТИ ПРИМІРНИК?

Кількість примірників обмежена, адже цей випуск – цілковита спроба: від назви до крапки на останній сторінці. Кому дістанеться особиста «Магістраль» – знають лише автори, які ще до здання випуску в друк склали списки «обраних». Якщо хтось з них пообіцяв вам літературно-мистецький подарунок, смикайте особисто його, якщо ду-у-у-же хочете придбати номер – спробуйте розчулити шеф-редактора (нині маємо запасі з десяток вільних примірників). Можливо, комусь пощастить отримати один з них на заході. Не переймайтесь: трохи згодом всі зможуть прочитати електронну версію.



І ТАК БУДЕ ЗАВЖИ?

Маємо грандіозні плани, серед яких грандові програми, співпраця із зацікавленими у молодіжних проектах особистостями, тож віримо, що колись примірники не лише Київщиною розлітатимуться. Електронна ж версія буде доступною в будь-якому випадку, однак в кардинально іншому форматі. Коли це станеться – повідомимо на сторінці журналу у Facebook, слідкуйте за оновленнями.

Я ТЕЖ ХОЧУ ДОЛУЧИТИСЯ. ЩО МЕНІ РОБИТИ?

Зв’язатися з командою «Магістралі». Напишіть нам у фейсбуці. Надішліть тексти, світлини, ілюстрації на електронну пошту.
Ми раді всім, хто щось почерпне для себе або ж стане у нагоді власними ідеями.





Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Катерина Рахуба: «Я йшла на сцену з думкою: реваншу не буде»

Переможниця найдовгоочікуванішого шоу краси міста відверто поділилася враженнями.  «Міс Бориспіль-2017» про…  …Корону.   Порівняно з тіарами, завойованими в школі і на «Випускниці», ця була важка. Ґулю не надавила, бо зачіска об’ємна і гарно її підтримувала. Поставила її на полицю з медалями і кубками, що завойовувала на різноманітних, переважно танцювальних, конкурсах. У піжамі з короною не фотографувалася, але зробила світлину молодшої сестрички з тіарою на голові. Для неї це фантастика: дивилася на нагороду зі сцени, а тут ще й приміряти змогла. 

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде після роботи, зранку в

Інжир: кіт, що живе в соцмережах

Він має власний кулінарний блог, щоночі співає Гімн, в’яже шарфики, і балотувався у президенти. А ще встиг опинитися на справжній касці, запустити флешмоб і заслужити всенародну любов. Це кіт Інжир . І раптом хто не знає: він живе не в розкішних апартаментах, а у Фейбуку й Інстаграмі . Бо не пухнастий, а віртуальний, тож замість дев’яти життів має вічну фантазію свого творця. Як вигаданий персонаж змінив життя однієї журналістки і кількох тисяч книгоманів, чи існує любов між віртуальним героєм і справжньою тваринкою і чому котики – «універсальна мова людства», дізнавалася у авторки персонажа – Олени Павлової , яка, до речі, провела мені майстер-клас з малювання кота Інжира. Автопортрет: Інжир із авторкою Оленою Павловою. Малюнок О. Павлової КРИМСЬКИЙ ІНЖИР І ПАЛКА ДЛЯ СЕЛФІ Звідкіля ж узявся кіт Інжир? «Дуже треба було кота! Ні, не від осінньої депресії, просто захотілося, – розповідає художниця Олена Павлова. – Але ми з чоловіком – журналісти, до того ж багато подорож