Перейти до основного вмісту

Весна в теплиці

Пані Світлана чи не найбільше любить примулки
Мешканка Борисполя Світлана Бєсогонова уже який рік поспіль не чекає, поки весна витрусить із свого кошика тепло: ця романтично-квітуча пора року оселилася у жінки на постійне місце проживання близько шести років тому.
У звичайній, на перший погляд, теплиці, яку, зайшовши всередину, можна порівняти хіба з оранжереями ботанічного саду, вона знайшла чудовий прихисток, чаруючи красою навіть у найлютіші морози. Хто зна, а може, пані Світлана і є тією жінкою-весною, адже з-під її рук, мов від дотику чарівної палички, розквітають тюльпани, крокуси, примули, гортензії, хризантеми, петунії, сальвії, маргаритки…

  Цієї зими сонячного настрою надавав справжній килим із зозулиних черевичків. Охороняють цей райський куточок двоє песиків, яких Світлана принесла додому з базару — шкода було. Саме ці кудлаті товариші провели журналіста «Вістей» у теплицю, щоправда, їм до квітів не можна: господарі непокояться, що тваринки пошкодять красу в горщиках.
На запитання, звідки у Світлани Іванівни навички вирощування квітів, жінка відповідає так: «Було б бажання, навчитися завжди можна. Я, коли переїхала сюди близько тридцяти років тому з Півдня, не знала навіть, як огірки вирощувати, а зараз вирощую». Окрім того, займається продажем штучних квітів і створює справжні солодко-квітучі шедеври: букети з цукерок, які, загорнені у гофропапір, стають, мов дві краплі води, схожі на справжні квіти. Такі витвори фантазії мають вигляд, мов незмінні атрибути чарівниці-весни, — кошики з щастям і радістю. А саме ці почуття здатні дарувати свято кожного дня.

Ольга Кацан, фото автора









Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Катерина Рахуба: «Я йшла на сцену з думкою: реваншу не буде»

Переможниця найдовгоочікуванішого шоу краси міста відверто поділилася враженнями.  «Міс Бориспіль-2017» про…  …Корону.   Порівняно з тіарами, завойованими в школі і на «Випускниці», ця була важка. Ґулю не надавила, бо зачіска об’ємна і гарно її підтримувала. Поставила її на полицю з медалями і кубками, що завойовувала на різноманітних, переважно танцювальних, конкурсах. У піжамі з короною не фотографувалася, але зробила світлину молодшої сестрички з тіарою на голові. Для неї це фантастика: дивилася на нагороду зі сцени, а тут ще й приміряти змогла. 

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде після роботи, зранку в

Інжир: кіт, що живе в соцмережах

Він має власний кулінарний блог, щоночі співає Гімн, в’яже шарфики, і балотувався у президенти. А ще встиг опинитися на справжній касці, запустити флешмоб і заслужити всенародну любов. Це кіт Інжир . І раптом хто не знає: він живе не в розкішних апартаментах, а у Фейбуку й Інстаграмі . Бо не пухнастий, а віртуальний, тож замість дев’яти життів має вічну фантазію свого творця. Як вигаданий персонаж змінив життя однієї журналістки і кількох тисяч книгоманів, чи існує любов між віртуальним героєм і справжньою тваринкою і чому котики – «універсальна мова людства», дізнавалася у авторки персонажа – Олени Павлової , яка, до речі, провела мені майстер-клас з малювання кота Інжира. Автопортрет: Інжир із авторкою Оленою Павловою. Малюнок О. Павлової КРИМСЬКИЙ ІНЖИР І ПАЛКА ДЛЯ СЕЛФІ Звідкіля ж узявся кіт Інжир? «Дуже треба було кота! Ні, не від осінньої депресії, просто захотілося, – розповідає художниця Олена Павлова. – Але ми з чоловіком – журналісти, до того ж багато подорож