Vis-a-vis

Коли мені з друзями прийшло підтвердження реєстрації на зустріч з музикантом, лідером гурту «Антитіла» Тарасом Тополею в рамках проекту «11 кроків до майбутнього з успішними українцями», ми навіть не сподівалися, що емоції не даватимуть нам заснути й доведеться їх виплескувати у подібні дописи.  На вході до Мiнiстерства молоді та спорту України ми розписувалися навпроти власних прізвищ. Тож коли побачили останнім у списку (аж на 6 аркушів формату А-4, на секундочку) ім’я Тарас Тополя, навіть розсміялися.  Потому не без пригод піднялися на колись «протоптаний» нами 2-й поверх. Проте попереднє знайомство (зустріч із Соломією Вітвіцькою теж відбувалася тут) не завадило нам трохи заблукати у пошуках конференц-зали. Цього разу вона нагадувала маленький, затишний мурашник.  Після того, як Олександр Ярема запросив до зали винуватця аншлагу, овації заполонили місце зустрічі аж до стелі. Тарас Тополя щиро, яскраво, на одній ноті з кожним присутнім провів захоплюючий діалог із залою. Я

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде після роботи, зранку в