Vis-a-vis

Зізнайтеся чесно: як часто вам хочеться заглиблюватися у підземку? Ні, не ту, де рокіт й «Обережно: двері зачиняються» тисне на вуха, натовп виносить не на «своїй» станції, а кремезний чоловік наступає на ногу й ледь не віддавлює її... А в підземку творчу, літературну. Хочете вірте, хочете – ні, але така існує. «Побудували» її українські літератори прямісінько з римованої мозаїки та відрізків життя, які кожен з нас проживає. 16 митців об’єдналися й видали унікальну книгу, яка називається «Метро всередині нас». І в ній, як у справжньому вагоні, перемішалися настрої, герої, почуття. Ідейна натхненниця проекту – лікар-терапевт Вікторія Шевель запросила курсувати світом творчих поривань корекційного педагога, психолога, фотографа, музиканта, художницю, студента, актора й інших різних і водночас схожих між собою бажанням дарувати світло іншим людей. «Збірка може стати брендом сучасного літературного процесу», – переконує співупорядник видання Олександр Козинець. Це доводить і ориг

Весна, коти, медіаграмотність. До наймастабнішого заняття з пошуку фактів 1 березня долучилися майже вісім тисяч осіб. Упродовж години (а саме стільки тривала всеукраїнська акція «Не віррр – перевір») усі охочі виявляли маніпуляції у передвиборчих кампаніях, вчилися розрізняти фейки і відокремлювати факти від суджень. Секрети медіаграмотності розкривав вигаданий персонаж – кіт – у парі з добре навченим координатором. Учасники перенеслися в країну Мурляндію, де намагалися зрозуміти, що ж у ній трапилося, виконуючи практичні завдання.   Цей креативний захід, організрований міжнародною організацією IREX,   одночасно відбувся майже у всіх областях України. 

Подарувати незрячим людям можливість доторкнутися до світу сучасної літератури сьогодні не проблема. І для цього зовсім не потрібна чарівна паличка. Достатньо приємного тембру голосу й величезного бажання. А маючи трохи «секретної зброї» – технічних можливостей – можна узагалі диво створити: записати аудіокнигу. Під гаслом «Подаруй свій голос людині, що не може прочитати» триває другий етап Всеукраїнської волонтерської акції «Озвучимо книжки для незрячих». Проводить її благодійний фонд «Фундація літературних ініціатив» за підтримки Українського Культурного Фонду. А героями і рухачами процесу звукозаписи є пересічні українці. Завдяки їхньому ентузіазму віртуальні полиці 64 спецбібліотек країни поповнилися 48-ми аудіокнигами. «І це тільки початок!», – запевняють організатори. А почалося все із 2017-го, коли у «Видавництві Анетти Антоненко» побачила світ книга «Жуль» – переклад однойменного роману Дідьє ван Коверларта, популярного французького письменника, сценариста, лауреа

126 поетів із України й зарубіжжя в одному томі. Ще й всі говорять про Ірпінь – мальовниче місто на Київщині, яке надихало чи не всіх класиків 20 століття. У книзі «Римований Ірпінь» можна почитати як і Ліну Костенко, Дмитра Павличка, Івана Драча, Павла Загребельного, Максима Рильського, так і молодих поетів, що дебютують. Всі на рівні –   під однією обкладинкою з золотим тисненням. Книга "Римований Ірпінь", яка вийшла у видавництві "Український письменник", –  родзинка міста, його символ. Розгорнувши її, ви відчуєте дух міста, побачите, яким воно поставало в очах письменників століттям тому, яким його бачать зараз.  Чим не бренд?  « Про Ірпінь – мальовниче передмістя Києва – написано стільки, скільки, мабуть, не писали ще про жодне невелике містечко в Україні… Йдеться про справжню поезію, яку залишили по собі Майстри літератури за багато десятиліть. А втім, для Ірпеня це є скоріше закономірністю: саме сюди, до високих корабельних сосен і крислатих дубів, у

Максим Шматков готувався до ЗНО, коли відпочивав від комп’ютера. Якщо на 200 балів з улюбленої біології ставку робив, то 190+ з інших трьох предметів списує на удачу. Як вдалося розбудити гуманітарну складову для найголовнішого іспиту року, чому відмовився їхати на міжнародну олімпіаду і куди витратить стипендію Президента – люб'язно розповів. Максимум – досяжний «В ніч перед тим, як опублікували результати ЗНО, не міг заснути взагалі, якось задрімав, а коли о четвертій ранку остаточно прокинувся і зрозумів, що не спатиму, зайшов у мережу. Однокласники вже обговорюють свої бали, а я дивуюся: хіба вже є результати? Зайшов прямо з ґаджета на «Моє ЗНО»: українська – 197 балів, математика – 195, хімія – аналогічно, біологія – 200. Думаю: о, нормально!», — розповідає Максим, підкреслюючи: до біології не готувався взагалі, бо всі сили пішли на олімпіаду, в порівнянні з нею питання ЗНО – горішки, які лузалися на «один, два».   Та й взагалі в молодшій школі юнаку думалося, що на ф

Нині, коли у спілкуванні-житті-медіасередовищі стираються шаблони, кордони,   рамки, стається справжня дифузія смаків-ідей-вподобань. Цей мікс неабияк змінює наше світосприйняття, розчиняє стереотипи, дає змогу відчути на смак суміш автентичного і нового, екзотичного. Водночас виникає питання, як же залишитися унікальним, чим маєш бути наділеним, аби залишатися собою, бути поміченим і привертати увагу.   Чи не тому поняття «брендинг» сьогодні на вустах? Ним рясніють не лише заголовки журналів чи інтернет-порталів, ним рясно сипле у розмовах молодь, ба більше: юди старшого віку. Не вірите? Прислухайтесь до розмов на мистецьких виставках, різноманітних заходах! Насправді поняття брендинг значно ширше ніж просування унікальної продукції чи комплекс заходів, спрямованих на розвиток чогось. Це – родзинки своєї родини, свого регіону, країни, зрештою. Це коктейль внутрішніх «я», які творять неймовірні речі. Брендинг – це все, до чого ми можемо торкнутися: рукою і душею. Він живе у наших