Перейти до основного вмісту

«Римований Ірпінь» як бренд


126 поетів із України й зарубіжжя в одному томі. Ще й всі говорять про Ірпінь – мальовниче місто на Київщині, яке надихало чи не всіх класиків 20 століття. У книзі «Римований Ірпінь» можна почитати як і Ліну Костенко, Дмитра Павличка, Івана Драча, Павла Загребельного, Максима Рильського, так і молодих поетів, що дебютують. Всі на рівні –  під однією обкладинкою з золотим тисненням. Книга "Римований Ірпінь", яка вийшла у видавництві "Український письменник", –  родзинка міста, його символ. Розгорнувши її, ви відчуєте дух міста, побачите, яким воно поставало в очах письменників століттям тому, яким його бачать зараз.  Чим не бренд? 
«Про Ірпінь – мальовниче передмістя Києва – написано стільки, скільки, мабуть, не писали ще про жодне невелике містечко в Україні… Йдеться про справжню поезію, яку залишили по собі Майстри літератури за багато десятиліть. А втім, для Ірпеня це є скоріше закономірністю: саме сюди, до високих корабельних сосен і крислатих дубів, у тишу і затишок містечка зі ще непроявленим, але потужним потенціалом… приїздили творити і надихатися письменники з усіх куточків України і зарубіжжя. Будинок творчості письменників "Ірпінь" поступово обростав не лише історією, легендами і новими іменами, а й написаними тут творами… Сотні й сотні поетичних рядків безпосередньо присвячені нашому місту», – написала у передмові до «Римованого Ірпеня» уорядниця Юлія Бережко-Камінська.
 «Якщо наше місто вас надихало – це для нас велика гордість. І я говорив не один раз, що ми зробимо все для того, щоб Ірпінь закріпив за собою славу літературної письменницької столиці нашої держави», – запевнив Володимир Карплюк присутніх на презентації поетів.
Привітати ірпінців із виходом нової книги прийшли не лише відомі київські літератори, а й сам голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. Він зауважив, що «ця книга увійде не лише в історію Ірпеня, а й сучасної української літератури, так само, як і книжка батька й сина Ющенків».

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде піс...

Анастасія Гаспарян: «Я б хотіла змінити концепцію роботи Молодіжного парламенту»

Мініатюрна і амбіційна – за кілька останніх років Анастасія встигла зробити собі ім’я в Борисполі. Дівчину знають ті містяни, які відвідують масові заходи, бо вона – в.о. голови Молодіжного парламенту. Розпитала дівчину про плани, цензуру ідей і вплив громадського життя на сім’ю. ДОСЬЄ: Вік  — 26 років. Освіта  — вища, диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» НПУ ім. М.П. Драгоманова Чим займається  — в. о. голови Молодіжного парламенту, помічник депутата міської ради, активіст об’єднання «Самопоміч», переможець міського конкурсу «Молода людина року — 2017» у номінації «Молода ініціатива». Життєве кредо  — «Не стримуй добра, коли рука твоя в силах зробити його» Найбільші заходи, що організувала — збір допомоги в дитбудинок у Циблях, благодійний забіг «Біжи зі мною», благодійний розпродаж «Garage sale», благодійний захід «Світ для тебе» до Дня людей з інвалідністю....

"Ювелірне" захоплення

У духовці другокурсниці Ірини Криворучко випікаються морозиво, квіти й хотдоги. Мініатюрні смаколики та квітучі дива, удосталь побувши в «солярії» опиняються в руках дівчини, щоб отримавши кілька штрихів, стати повноцінними кольє, сережками, браслетами та навіть закладками для книг. Цікаво, що стати полімерним ювеліром Ірина вирішила спонтанно, запропонувавши ідею подрузі Вікторії. Після спільного схвалення і кількох тижнів роздумів дівчата створили свою домашню «фарбрику»  — «IrisKotis». Ірина Криворучко «Що робити, якщо в дитячі роки тобі подобалося ліпити з пластиліну? Це заняття завжди було мені до душі. Навіть книгу «Як ліпити з пластиліну», що подарували мені в дитинстві, всю апробувала. Однак даруєш всім родичам красиві фігурки, та вони з часом, на жаль, деформуються, а іноді й взагалі повністю розплавлюються… Особисто в мене роки «пластилінового захоплення» давно минули. Може, через брак часу і постійні уроки в школі, а може, й через вік: не смішно ж у сімнадц...