Перейти до основного вмісту

«Римований Ірпінь» як бренд


126 поетів із України й зарубіжжя в одному томі. Ще й всі говорять про Ірпінь – мальовниче місто на Київщині, яке надихало чи не всіх класиків 20 століття. У книзі «Римований Ірпінь» можна почитати як і Ліну Костенко, Дмитра Павличка, Івана Драча, Павла Загребельного, Максима Рильського, так і молодих поетів, що дебютують. Всі на рівні –  під однією обкладинкою з золотим тисненням. Книга "Римований Ірпінь", яка вийшла у видавництві "Український письменник", –  родзинка міста, його символ. Розгорнувши її, ви відчуєте дух міста, побачите, яким воно поставало в очах письменників століттям тому, яким його бачать зараз.  Чим не бренд? 
«Про Ірпінь – мальовниче передмістя Києва – написано стільки, скільки, мабуть, не писали ще про жодне невелике містечко в Україні… Йдеться про справжню поезію, яку залишили по собі Майстри літератури за багато десятиліть. А втім, для Ірпеня це є скоріше закономірністю: саме сюди, до високих корабельних сосен і крислатих дубів, у тишу і затишок містечка зі ще непроявленим, але потужним потенціалом… приїздили творити і надихатися письменники з усіх куточків України і зарубіжжя. Будинок творчості письменників "Ірпінь" поступово обростав не лише історією, легендами і новими іменами, а й написаними тут творами… Сотні й сотні поетичних рядків безпосередньо присвячені нашому місту», – написала у передмові до «Римованого Ірпеня» уорядниця Юлія Бережко-Камінська.
 «Якщо наше місто вас надихало – це для нас велика гордість. І я говорив не один раз, що ми зробимо все для того, щоб Ірпінь закріпив за собою славу літературної письменницької столиці нашої держави», – запевнив Володимир Карплюк присутніх на презентації поетів.
Привітати ірпінців із виходом нової книги прийшли не лише відомі київські літератори, а й сам голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. Він зауважив, що «ця книга увійде не лише в історію Ірпеня, а й сучасної української літератури, так само, як і книжка батька й сина Ющенків».

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде піс...
Дописати коментар
Докладніше

Вікторія Манолє: «Вистава не може бути зіграна, як учора…»

Вікторію Манолє знають в Борисполі і як організатора міських заходів. А режисура шоу «Міс Бориспіль», якою займалася Вікторія, змусила висловлювати захват багатьох гостей міста і до сьогодні. Про власні ідеї, якими просякнуті вистави співрозмовниці, погляд на розвиток культурного життя міста, відображення політики в театрі та 2 прем’єри від дитячої театральної студії — в нашій розмові. Вікторія Манолє Початок режисерської діяльності. В дитинстві з молодшою сестрою шукала розважальні моменти. Ми розігрували казки, влаштовували театралізовані ігри, в школі організовувала свята тощо. Вступила в Херсонське училище культури. Пощастило з педагогом, вона закінчила Щукінське училище і була просто закохана в театр. Грала в студтеатрі, коли закінчила училище намагалася вступити до університету. З першої спроби на бюджет не потрапила. Ретельно готувалася, склала ЗНО, і вступила до університету культури і мистецтв вдруге – виправдала надії всіх педагогів. Проходила практику в театрі ім...
Дописати коментар
Докладніше

Шаховий хлопчик

В його очах миттєво спалахують вогники захоплення, коли на шахівниці шикується чорно-біле «військо». За кілька секунд помахом рухи десятирічний Андрій Трушко позбавляє уявного суперника кількох фігур. Одразу видно, що гра приносить йому задоволення... Цю «партію» між призером Чемпіонату світу, який потрапив у ТОП-6 юних шахістів, і журналістом  було зіграно прямісінько під час інтерв’ю . На перший погляд жвавий п’ятикласник із ЗОШ № 6 — звичайний привітний школяр із янгольською посмішкою. Його «спортивну лихоманку» видає хіба що непосидючість і шахівниця, яку, на прохання авторки цих рядків, хлопець приніс до редакції і дбайливо поклав на столі. Хлопчик соромиться офіціозу і час від часу невпевнено поглядає на тата, який «не на диктофон» розповідає: «Син не любить спілкуватися з представниками преси, сказав, що краще гратиме в шахи, ніж даватиме інтерв’ю». Андрій Трушко із подругою-шахівницею А привід для розмови серйозний: Андрій Трушко заявив про себе на Чемпіонат...
Дописати коментар
Докладніше