Перейти до основного вмісту

«Римований Ірпінь» як бренд


126 поетів із України й зарубіжжя в одному томі. Ще й всі говорять про Ірпінь – мальовниче місто на Київщині, яке надихало чи не всіх класиків 20 століття. У книзі «Римований Ірпінь» можна почитати як і Ліну Костенко, Дмитра Павличка, Івана Драча, Павла Загребельного, Максима Рильського, так і молодих поетів, що дебютують. Всі на рівні –  під однією обкладинкою з золотим тисненням. Книга "Римований Ірпінь", яка вийшла у видавництві "Український письменник", –  родзинка міста, його символ. Розгорнувши її, ви відчуєте дух міста, побачите, яким воно поставало в очах письменників століттям тому, яким його бачать зараз.  Чим не бренд? 
«Про Ірпінь – мальовниче передмістя Києва – написано стільки, скільки, мабуть, не писали ще про жодне невелике містечко в Україні… Йдеться про справжню поезію, яку залишили по собі Майстри літератури за багато десятиліть. А втім, для Ірпеня це є скоріше закономірністю: саме сюди, до високих корабельних сосен і крислатих дубів, у тишу і затишок містечка зі ще непроявленим, але потужним потенціалом… приїздили творити і надихатися письменники з усіх куточків України і зарубіжжя. Будинок творчості письменників "Ірпінь" поступово обростав не лише історією, легендами і новими іменами, а й написаними тут творами… Сотні й сотні поетичних рядків безпосередньо присвячені нашому місту», – написала у передмові до «Римованого Ірпеня» уорядниця Юлія Бережко-Камінська.
 «Якщо наше місто вас надихало – це для нас велика гордість. І я говорив не один раз, що ми зробимо все для того, щоб Ірпінь закріпив за собою славу літературної письменницької столиці нашої держави», – запевнив Володимир Карплюк присутніх на презентації поетів.
Привітати ірпінців із виходом нової книги прийшли не лише відомі київські літератори, а й сам голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. Він зауважив, що «ця книга увійде не лише в історію Ірпеня, а й сучасної української літератури, так само, як і книжка батька й сина Ющенків».

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Катерина Рахуба: «Я йшла на сцену з думкою: реваншу не буде»

Переможниця найдовгоочікуванішого шоу краси міста відверто поділилася враженнями.  «Міс Бориспіль-2017» про…  …Корону.   Порівняно з тіарами, завойованими в школі і на «Випускниці», ця була важка. Ґулю не надавила, бо зачіска об’ємна і гарно її підтримувала. Поставила її на полицю з медалями і кубками, що завойовувала на різноманітних, переважно танцювальних, конкурсах. У піжамі з короною не фотографувалася, але зробила світлину молодшої сестрички з тіарою на голові. Для неї це фантастика: дивилася на нагороду зі сцени, а тут ще й приміряти змогла. 

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде після роботи, зранку в

Інжир: кіт, що живе в соцмережах

Він має власний кулінарний блог, щоночі співає Гімн, в’яже шарфики, і балотувався у президенти. А ще встиг опинитися на справжній касці, запустити флешмоб і заслужити всенародну любов. Це кіт Інжир . І раптом хто не знає: він живе не в розкішних апартаментах, а у Фейбуку й Інстаграмі . Бо не пухнастий, а віртуальний, тож замість дев’яти життів має вічну фантазію свого творця. Як вигаданий персонаж змінив життя однієї журналістки і кількох тисяч книгоманів, чи існує любов між віртуальним героєм і справжньою тваринкою і чому котики – «універсальна мова людства», дізнавалася у авторки персонажа – Олени Павлової , яка, до речі, провела мені майстер-клас з малювання кота Інжира. Автопортрет: Інжир із авторкою Оленою Павловою. Малюнок О. Павлової КРИМСЬКИЙ ІНЖИР І ПАЛКА ДЛЯ СЕЛФІ Звідкіля ж узявся кіт Інжир? «Дуже треба було кота! Ні, не від осінньої депресії, просто захотілося, – розповідає художниця Олена Павлова. – Але ми з чоловіком – журналісти, до того ж багато подорож