Даруємо голос тим, хто не може читати

Подарувати незрячим людям можливість доторкнутися до світу сучасної літератури сьогодні не проблема. І для цього зовсім не потрібна чарівна паличка. Достатньо приємного тембру голосу й величезного бажання. А маючи трохи «секретної зброї» – технічних можливостей – можна узагалі диво створити: записати аудіокнигу.

Під гаслом «Подаруй свій голос людині, що не може прочитати» триває другий етап Всеукраїнської волонтерської акції «Озвучимо книжки для незрячих». Проводить її благодійний фонд «Фундація літературних ініціатив» за підтримки Українського Культурного Фонду. А героями і рухачами процесу звукозаписи є пересічні українці. Завдяки їхньому ентузіазму віртуальні полиці 64 спецбібліотек країни поповнилися 48-ми аудіокнигами. «І це тільки початок!», – запевняють організатори.

А почалося все із 2017-го, коли у «Видавництві Анетти Антоненко» побачила світ книга «Жуль» – переклад однойменного роману Дідьє ван Коверларта, популярного французького письменника, сценариста, лауреата Гонкурівської премії. Історія про пса-поводиря Жуля, який зводить долі господині Аліси з чоловіком, який одного разу врятував його в порту, залишає після прочитання приємний післясмак й калейдоскоп емоцій: по-філософськи зворушливих, дещо сумних і радісних водночас. Ці, здавалося б, протилежні відчуття сплітаються в одну канву, даруючи читачам тло для роздумів. Ставлення людей з інвалідністю, питання  справедливості, кохання, розчарування і зрада – на сторінках поселилося наше буття. Однак настрій твору – на мажорі. Тож працівники видавництва вирішили: люди з вадами зору мають неодмінно прочитати книгу, аби пережити всю палітру яскравої оповіді й не опускати руки, до чого й спонукає сюжет. Вирішили подарувати примірники до центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського, що в Києві. Там і дізналися, що незрячі сьогодні без прикрас відрізані від літератури. Йдеться не лише про сучасних авторів. Через відсутність фінансування книжкові фонди поповнюються на мінімум. Класика ж в більшості зберігається касетах, про існування яких людство поступово забуває, адже сучасний технічний бум вже й диски відводить на задній план, поступаючись можливостям інтернет-чудес. До того ж людям хочеться бути включеними в сучасний літературний процес, читати те, що нині на слуху. Виявляється, читачі мають змогу «замовляти» в бібліотеці книги для озвучки, однак фінансові можливості не дозволяють записувати їх швидко. Іноді чекати на аудіоверсії треба й кілька років. Тож «Видавництво Анетти Антоненко» вирішило започаткувати акцію з озвучки книг. За «Жуля» взялися журналісти національної телерадіокомпанії у м. Сєвєродонецьку.

Організатори провели прес-конференції в 24 регіонах України, сподіваючись отримати таку ж кількість книжок. Зверталися в першу чергу до людей, які мають навички у царині роботи з голосом і технічні можливості: радіоведучих, тележурналістів, акторів. Відгукнулося й чимало звичайних людей, які досвіду звукозапису не мають. Тож на першому етапі отримали вдвічі більше записаних книг, ніж сподівалися. Де їх знайти? Кожну аудіоверсію відправлено до 64 спецбібліотек та розміщено на сайті «Першої інтернет-бібліотеки для незрячих в Україні».

Серед тих, хто долучився до проекту, сучасний письменник Любко Дереш (зокрема він мандрував разом з ініціаторами містами України і закликав людей приєднатися до акції), Остап Дроздов озвучив власний текст, Чернігівський український академічний театр – книгу Еріка Еммануеля Шмітта «Двоє добродіїв із Брюсселя», за «Концерт пам’яті ангела» цього ж автора взялася акторка київського театру «Колесо», актори Миколаївського театру озвучили «Пожежі» Важді Муавада.

Як зазначив Любко Дереш під час прес-конференції в УНІАН, яка відбулася минулого тижня, «надихнуло те, що ця справа не замикається на невеликій групі людей, а бажаючі з різних міст мають змогу долучатися. Це є побудовою місточків між різними частинами нашого суспільства, яке часто, мусимо визнати, потерпає від якоїсь розділеності».

Під час акції учасники переконувались: книга, з якої стартувала ініціатива, ніби проводить паралель між усіма незрячими. Зокрема, у «Жулі» історія починається з того, як дівчину з собакою-поводирем не хочуть пускати до аеропорту. За кілька місяців після старту акції (2017) в такого ж золотого лабрадора Тайгера не хотіли пускати з хазяїном до київського метрополітену. Господар чотирилапого став одним з перших, хто почув запис «Жуля» в Україні. Він пожартував: «Одна з небагатьох книг, під час прослуховування яких не заснув, бо записана в живу, а більшість книг, які слухав до цього, створені штучним голосом, який не передає того інтонаційного багатства, ідей тексту, записаного людським».

Юрій Вишняков, директор центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського, радий, що в Україні з’явився такий напрямок для залучення людей з вадами зору до процесу читання. Тепер вони матимуть нагоду бути трохи ближчими до теперішніх літературних течій. 

Нині до «Видавництва Анетти Антоненко» приєдналися «Фоліо», «Нора-Друк» та «Ніка-Центр». Вони надають безкоштовні права на створення аудіоверсій книжок. А люди з приємними тембрами голосу і бажанням допомогти стають партнерами акції й озвучують їх. Зазвичай шляхи шукають самі: «стукають» на місцеві теле-, радіостанції, звертаються до знайомих звукорежисерів тощо. Завдяки підтримці Українського Культурного Фонду волонтери, які не володіють власним обладнанням, матимуть нагоду скористатися орендованими звукозаписувальними студіями.

Автор цих рядків зважилася на участь в акції з цікавості. Хоч до цього з мікрофоном не працювала, спіймати потрібну хвилю вдалося швидко. Робота над записом книги Євгенії Кононенко «Кат» у парі зі звукорежисером Валентином Шуткевичем (студія звукозапису «Boryspil  records» при Бориспільському будинку культури) пішла як по маслу. Із власного досвіду зазначу: працювати з текстом не так вже і легко як з фізичної, так і з психологічної точки зору. Особливо коли настрій книги строкатий: кожне оповідання – окрема неповторна історія. Важливо відчути текст, однак й не пірнути в настрій з головою, щоб в найбільш чуттєві моменти не дати голосу «зірватися», а емоціям взяти верх. Виклавши фото із студії звукозапису у Facebook, отримала цілий бум повідомлень на кшталт «Я хочу долучитися». Тоді ж і виникла ідея організувати круглий стіл-знайомство з проектом задля формування ідейного плану з розповсюдження інформації про проект. Відбувся він у Бориспільській центральній бібліотеці. 

До речі, серед активних регіонів нині Закарпаття, Хмельницький, Чернівці, Вінниця.

Нині формується волонтерська спільнота. Стати партнерами можуть не лише люди, які хочуть озвучувати книжки або працювати зі звуком. Потрібні й ті, хто популяризуватиме акцію, розповсюджуватиме інформацію про неї в соцмережах, працюватиме з наповненням сайту, формуватиме волонтерські  групи в своєму регіоні тощо.

Проект є безстроковим, тож новим ініціативам завжди раді. Більше інформації та контактні дані можна знайти на сайті «Видавництва Анетти Антоненко» та у спільноті «Всеукраїнська акція «Озвучимо книжки для незрячих» у соцмережі Facebook.

«Думаю, що ця акція триватиме, допоки існуватимуть волонтери, які будуть об’єднуватися і дарувати свій голос людям, які не мають змоги читати», – переконана ініціаторка проекту Анетта Антоненко.