Брендинг... У чому ж він?

Нині, коли у спілкуванні-житті-медіасередовищі стираються шаблони, кордони, рамки, стається справжня дифузія смаків-ідей-вподобань. Цей мікс неабияк змінює наше світосприйняття, розчиняє стереотипи, дає змогу відчути на смак суміш автентичного і нового, екзотичного. Водночас виникає питання, як же залишитися унікальним, чим маєш бути наділеним, аби залишатися собою, бути поміченим і привертати увагу. Чи не тому поняття «брендинг» сьогодні на вустах? Ним рясніють не лише заголовки журналів чи інтернет-порталів, ним рясно сипле у розмовах молодь, ба більше: юди старшого віку. Не вірите? Прислухайтесь до розмов на мистецьких виставках, різноманітних заходах! Насправді поняття брендинг значно ширше ніж просування унікальної продукції чи комплекс заходів, спрямованих на розвиток чогось. Це – родзинки своєї родини, свого регіону, країни, зрештою. Це коктейль внутрішніх «я», які творять неймовірні речі. Брендинг – це все, до чого ми можемо торкнутися: рукою і душею. Він живе у наших словах, моді, діях, талантах, мріях. Брендинг – це все, що робить нас унікальними.

Коментарі

Катерина Рахуба: «Я йшла на сцену з думкою: реваншу не буде»

Переможниця найдовгоочікуванішого шоу краси міста відверто поділилася враженнями. «Міс Бориспіль-2017» про… …Корону. Порівняно з тіарами, завойованими в школі і на «Випускниці», ця була важка. Ґулю не надавила, бо зачіска об’ємна і гарно її підтримувала. Поставила її на полицю з медалями і кубками, що завойовувала на різноманітних, переважно танцювальних, конкурсах. У піжамі з короною не фотографувалася, але зробила світлину молодшої сестрички з тіарою на голові. Для неї це фантастика: дивилася на нагороду зі сцени, а тут ще й приміряти змогла.

Докладніше

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена майстриня Оксана Лисенко. Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки. «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде після роботи, зранку в

Докладніше

Інжир: кіт, що живе в соцмережах

Він має власний кулінарний блог, щоночі співає Гімн, в’яже шарфики, і балотувався у президенти. А ще встиг опинитися на справжній касці, запустити флешмоб і заслужити всенародну любов. Це кіт Інжир . І раптом хто не знає: він живе не в розкішних апартаментах, а у Фейбуку й Інстаграмі . Бо не пухнастий, а віртуальний, тож замість дев’яти життів має вічну фантазію свого творця. Як вигаданий персонаж змінив життя однієї журналістки і кількох тисяч книгоманів, чи існує любов між віртуальним героєм і справжньою тваринкою і чому котики – «універсальна мова людства», дізнавалася у авторки персонажа – Олени Павлової , яка, до речі, провела мені майстер-клас з малювання кота Інжира. Автопортрет: Інжир із авторкою Оленою Павловою. Малюнок О. Павлової КРИМСЬКИЙ ІНЖИР І ПАЛКА ДЛЯ СЕЛФІ Звідкіля ж узявся кіт Інжир? «Дуже треба було кота! Ні, не від осінньої депресії, просто захотілося, – розповідає художниця Олена Павлова. – Але ми з чоловіком – журналісти, до того ж багато подорож

Докладніше

Vis-a-vis

Шукати в цьому блозі