Перейти до основного вмісту

Ваувізація в два дублі: режим real VS віртуальний


Ваувізовуватися мені довелося двічі – і я з радістю зроблю це ще раз: відколи найбільш відвідувана виставка року «Ukraine WOW» переїхала в онлайн, нею можна пройтися і зі смартфоном в руках, і на дивані, обіймаючи ноутбук. Але про все по порядку.


Побувати у доменній печі, політати над Батьківщиною-матір’ю (у віар окулярах, звісно), зловити чарівний квиток, озвучити мультфільми та переконатися що Україна – вау-країна просто: для цього варто було купити квиток на виставку «Ukraine WOW», що відкрилася на столичному вокзалі до дня залізничника. Проєкт набув такої популярності, що її продовжували щонайменше тричі. Однак карантин вніс свої корективи. До нього тут були довжелезні черги (довші, ніж метро у час-пік), багато гамору і вау-емоцій. Описати все навряд вдасться, та й тоді з цього тексту вийде не блог, а лонґрід на кілька десятків сторінок. А про уміння організаторів швидко реагувати на зміни, цифровізуватися й переїжджати в онлайн-формат сказати варто.


Отже, чим точно дивувала виставка – то це інтерактивність. Якби уявляла, що це буде не стереотипна виставкова експозиція, а справжня подорож, під час першої спроби не погадала б із часом: двох годин виявилося замало, щоб встигнути навіть роздивитися усе. Сюди потрібно йти щонайменше на чотири, а краще на пів дня, аби встигнути наробити знімків для Інстаграму – до фотозон тут черги.  


Проїхатися Україною за 10 хвилин, підслухати розмови та мрії пасажирів, приклавши вухо до подушки, намацати найвідоміші споруди країни, потанцювати під снігом (який цієї зими Україну нахабно проігнорував) можна було тут. А ще понатискати на безліч кнопочок-тестів, повідкривати купу шухляд-сюрпризів, опинитися у Тунелі кохання (тобто його інсталяції), озвучити мультики і ще багато-багато чого.
Інсталяція хати Поліни Райко, «кримська стіна» – розчулюють, витвори Архипенка, ткання килима – зачаровує, всі експозиції – показують, що пишатися нам, є чим.


З настанням карантину пройтися локаціями можна тут. Серед переваг – людей катма, тож можна без черг і зайвого гамору завітати будь-куди і роздивитися, що душа забажає. До того ж зробити можна це о будь-якій порі доби, а ще – безкоштовно. Ще й екскурсію від організаторки вдасться послухати.
З недоліків – не застрибнеш на гігантське купе (як я на першому фото), не доторкнешся до залізничного дзвоника, не почуєш голоси України, не натиснеш на кнопки, що змушують об’єкти оживати, не відчуєш, як серце України б’ється сильніше, коли підходиш ближче, і ще кілька десятків «не».


Однак в умовах карантину – це найкраща альтернатива бездумного гортання ФБ-стрічки: і враження гарні гарантовано (не кожну виставку у форматі 360 знятоᵒ) і чимало нового дізнаєшся: нам всім не завадить трохи просвітитися. 
Фото автора 


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде піс...
Дописати коментар
Докладніше

Лікування у Вайбері – нині це реальність, або Медицина по-новому

Сьогодні я йду на прийом до сімейного лікаря. Віртуальний. З початком карантину до бориспільських сімейних амбулаторій без поважних причин – зась. Проте пацієнт і лікар на зв’язку постійно – різноманітні девайси це дозволяють зробити. Спілкувати з лікарем можна із чашкою кави в руках. Арзи Бекірова (так звати мою сімейну лікарку) запевняє, що телефонувати їй можу щодня з восьмої до восьмої, писати – цілодобово, а йти на особистий прийом лише, якщо виявиться, що потребую додаткової консультації. А шкода! Прогулюватися до амбулаторії принаймні приємно: з моменту її відкриття (влітку 2018) переконалася, що це не той заклад, стіни якого просочені дискомфортом і навіюють депресивні думки, а сучасна будівля, де тобі, до того ж, усміхаються (уявляєте, таке буває!). Тут стильна рецепція у світло-зелених кольорах, просторі коридори і веселі малюнки на стінах – мапа світу з мешканцями різних материків: квіточки, коали, кораблики (всього й не перерахуєш) і багато яскравих кольорів. ...
Дописати коментар
Докладніше

Анастасія Гаспарян: «Я б хотіла змінити концепцію роботи Молодіжного парламенту»

Мініатюрна і амбіційна – за кілька останніх років Анастасія встигла зробити собі ім’я в Борисполі. Дівчину знають ті містяни, які відвідують масові заходи, бо вона – в.о. голови Молодіжного парламенту. Розпитала дівчину про плани, цензуру ідей і вплив громадського життя на сім’ю. ДОСЬЄ: Вік  — 26 років. Освіта  — вища, диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» НПУ ім. М.П. Драгоманова Чим займається  — в. о. голови Молодіжного парламенту, помічник депутата міської ради, активіст об’єднання «Самопоміч», переможець міського конкурсу «Молода людина року — 2017» у номінації «Молода ініціатива». Життєве кредо  — «Не стримуй добра, коли рука твоя в силах зробити його» Найбільші заходи, що організувала — збір допомоги в дитбудинок у Циблях, благодійний забіг «Біжи зі мною», благодійний розпродаж «Garage sale», благодійний захід «Світ для тебе» до Дня людей з інвалідністю....
Дописати коментар
Докладніше