Сьогодні
я йду на прийом до сімейного лікаря. Віртуальний. З початком карантину до
бориспільських сімейних амбулаторій без поважних причин – зась. Проте пацієнт і
лікар на зв’язку постійно – різноманітні девайси це дозволяють зробити.
Спілкувати
з лікарем можна із чашкою кави в руках. Арзи Бекірова (так звати мою сімейну лікарку)
запевняє, що телефонувати їй можу щодня з восьмої до восьмої, писати –
цілодобово, а йти на особистий прийом лише, якщо виявиться, що потребую
додаткової консультації. А шкода! Прогулюватися до амбулаторії принаймні
приємно: з моменту її відкриття (влітку 2018) переконалася, що це не той
заклад, стіни якого просочені дискомфортом і навіюють депресивні думки, а
сучасна будівля, де тобі, до того ж, усміхаються (уявляєте, таке буває!). Тут
стильна рецепція у світло-зелених кольорах, просторі коридори і веселі малюнки
на стінах – мапа світу з мешканцями різних материків: квіточки, коали,
кораблики (всього й не перерахуєш) і багато яскравих кольорів.
Нині
ж цю красу бачать лише ті, кому на особистий прийом треба невідкладно. А мій
цього разу пройде у «Вайбері»: описую симптоми, фотографую, напевно, звичне для
всіх «Минеться саме», що не просто не минулося, а й перетворилося у дещо
страшнувате й почало добряче дошкуляти. Кілька хвилин – і я вже знаю, що з моєю
рукою, маю рекомендації, знаю, що треба робити і куди звертатися, якщо краще не
стане. Фантастика, хіба ні? Жодних черг, криків, «бійки» за талони і біганини з
одного кабінету в інший.
Та
й для сімейного лікаря це зручно, адже вже добре вивчив пацієнтів, які
підписали декларацію. Найчастіше це сім’ї: «знаю, які в них проблеми, як часто
хворіють діти. Тобто встановлюються зв’язки, які допомагають і в діагностиці, і
в лікуванні. Збільшується довіра у стоснках, а це – користь пацієнтові: якщо
він довіряє лікарю, то прийматиме його призначення, буде радитися, проводити
профілактику», – розповідає А. Бекірова.
Всі хочуть чарівну таблетку. І бажано одну: випив – і все минулось. Так не працює. Це гра не в одні ворота
Лікарка
запевняє, що я така не одна – до останнього тягнуть, як правило, всі. Проблеми з
профілактикою в людей ніби в генах: «Всі
приходять, коли вже «припікає». Це не стосується хіба що дітей: там одне
«апчхи» – і ви одразу в лікаря. Дорослі вертаються, як правило, коли паралельно
виникають проблеми. Призначаєш препарати, але цього не завжди достатньо: треба
змінювати образ життя: кинути палити, підвищити фізичну активність тощо. Але
всі хочуть чарівну таблетку. І бажано одну: випив – і все минулось. Так не
працює. Це гра не в одні ворота: і пацієнт, і лікар мають робити внесок від
себе».
Щодо
медичної реформи лікарка каже, що поки їй усе подобається, щоправда повна цифровізація
ще на етапі впровадження. Звісно, вистачає пацієнтів, які висловлюють
невдоволення: «Але, думаю, пройде час, все стане на свої місця і буде
зрозуміло, що зараз краще, ніж раніше. Звісно, зручно, коли все
комп’ютеризовано. Взагалі чим менше паперової документації, тим краще: коли все
в одному місці, можеш зайти, почитати попередні епізоди звернень, історію
хвороби – така собі електронна карта замість паперової. Ми в процесі переходу:
щось вже комп’ютеризували, щось ні. До кінця квітня мають з’явитися електронні
кабінети пацієнтів».
Тож
у дилемі «лікар чи інтернет» перевага однозначно на боці лікаря. Особливо нині,
коли все технології дозволяють бути на зв'язку з ним хоч за-за океану.
Фото з особистого архіву А. Бекірової
Коментарі
Дописати коментар