Віртуальна "Прес-весна"? Організатори таки вміють зазирати в майбутнє

«Прес-весна» – слово, що дзвенить у вухах/телеграм-чатах/розмовах усіх студентів-журналістів із першого навчального в семестрі січневого дня. Когось (зазвичай керівника університетської команди) доводить до істерики, когось – надихає на перший сміливий текст, комусь дарує пригоди, але байдужим стовідсотково не залишає нікого. Мене – стовідсотково, адже саме ця медійна весна займає в моєму серці цілий океан спогадів і планів.

Здавалося б з року в рік ніщо не може порушити цієї ніби давно відрепетируваної ідилії: хаос, суперечки, сльози, курйози, що з університетських коридорів перелітають у повноцінні матеріли… Проте не цього разу: саме в розпал найгарячішої передфестивальної пори партизанською вилазкою до нас у гості підкрався карантин і … показав магічні здібності організаторів фестивалю зазирати вперед  – тему цьогорічної «Прес-весни» перевірила «на своїй шкурі». З усією відповідальністю заявляю: в умовах страшного періоду, що охопив увесь світ і починається на букву «К», вона надактуальна. Саме карантин змусив усіх нас диджиталізуватися на повну.

Здавалося б куди далі? Пектораль в Музеї історії України вже можна приміряти через спеціальний інстраграм-додаток, у віртуальній реальності на концерті побувати або ж над Києвом політати. А як же готівка, розклад занять, сервіси ля вивчення іноземної мови і планувальники? Все це вміщалося принаймні в моєму мобільному і до карантину. Але віртуальної кави ще точно не було. Але тепер є. разом з усвідомленням, що варто цінувати кожну мить життя – як банально ця фраза не звучить, однак скільки у ній сенсу.

Авжеж, ти молода, тож з легкістю долаєш шлях від теми до теми, швидко і наполегливо вчишся новим технологіям і надихаєш не відставати, ведучи за собою шеренги журналістів

Тож, Прес-весно, лови від мене респект і зізнання у захопленні! Авжеж, ти молода й з легкістю долаєш шлях від теми до теми, швидко і наполегливо вчишся новим технологіям, опановуючи все на льоту, і надихаєш не відставати, ведучи за собою шеренги таких же, як і ти, молодих і завзятих журналістів. 

До зустрічі на цьогорічному фестивалі. Віртуальному, але вірю, що не менш захопливому й атмосферному. 

Фото надане прес-службою УДФСУ