Перейти до основного вмісту

Віртуальна "Прес-весна"? Організатори таки вміють зазирати в майбутнє



«Прес-весна» – слово, що дзвенить у вухах/телеграм-чатах/розмовах усіх студентів-журналістів із першого навчального в семестрі січневого дня. Когось (зазвичай керівника університетської команди) доводить до істерики, когось – надихає на перший сміливий текст, комусь дарує пригоди, але байдужим стовідсотково не залишає нікого. Мене – стовідсотково, адже саме ця медійна весна займає в моєму серці цілий океан спогадів і планів.
Здавалося б з року в рік ніщо не може порушити цієї ніби давно відрепетируваної ідилії: хаос, суперечки, сльози, курйози, що з університетських коридорів перелітають у повноцінні матеріли… Проте не цього разу: саме в розпал найгарячішої передфестивальної пори партизанською вилазкою до нас у гості підкрався карантин і … показав магічні здібності організаторів фестивалю зазирати вперед  – тему цьогорічної «Прес-весни» перевірила «на своїй шкурі». З усією відповідальністю заявляю: в умовах страшного періоду, що охопив увесь світ і починається на букву «К», вона надактуальна. Саме карантин змусив усіх нас диджиталізуватися на повну.
Здавалося б куди далі? Пектораль в Музеї історії України вже можна приміряти через спеціальний інстраграм-додаток, у віртуальній реальності на концерті побувати або ж над Києвом політати. А як же готівка, розклад занять, сервіси ля вивчення іноземної мови і планувальники? Все це вміщалося принаймні в моєму мобільному і до карантину. Але віртуальної кави ще точно не було. Але тепер є. разом з усвідомленням, що варто цінувати кожну мить життя – як банально ця фраза не звучить, однак скільки у ній сенсу.
Авжеж, ти молода, тож з легкістю долаєш шлях від теми до теми, швидко і наполегливо вчишся новим технологіям і надихаєш не відставати, ведучи за собою шеренги журналістів

Тож, Прес-весно, лови від мене респект і зізнання у захопленні! Авжеж, ти молода й з легкістю долаєш шлях від теми до теми, швидко і наполегливо вчишся новим технологіям, опановуючи все на льоту, і надихаєш не відставати, ведучи за собою шеренги таких же, як і ти, молодих і завзятих журналістів. 

До зустрічі на цьогорічному фестивалі. Віртуальному, але вірю, що не менш захопливому й атмосферному. 
Фото надане прес-службою УДФСУ

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде піс...
Дописати коментар
Докладніше

Лікування у Вайбері – нині це реальність, або Медицина по-новому

Сьогодні я йду на прийом до сімейного лікаря. Віртуальний. З початком карантину до бориспільських сімейних амбулаторій без поважних причин – зась. Проте пацієнт і лікар на зв’язку постійно – різноманітні девайси це дозволяють зробити. Спілкувати з лікарем можна із чашкою кави в руках. Арзи Бекірова (так звати мою сімейну лікарку) запевняє, що телефонувати їй можу щодня з восьмої до восьмої, писати – цілодобово, а йти на особистий прийом лише, якщо виявиться, що потребую додаткової консультації. А шкода! Прогулюватися до амбулаторії принаймні приємно: з моменту її відкриття (влітку 2018) переконалася, що це не той заклад, стіни якого просочені дискомфортом і навіюють депресивні думки, а сучасна будівля, де тобі, до того ж, усміхаються (уявляєте, таке буває!). Тут стильна рецепція у світло-зелених кольорах, просторі коридори і веселі малюнки на стінах – мапа світу з мешканцями різних материків: квіточки, коали, кораблики (всього й не перерахуєш) і багато яскравих кольорів. ...
Дописати коментар
Докладніше

Анастасія Гаспарян: «Я б хотіла змінити концепцію роботи Молодіжного парламенту»

Мініатюрна і амбіційна – за кілька останніх років Анастасія встигла зробити собі ім’я в Борисполі. Дівчину знають ті містяни, які відвідують масові заходи, бо вона – в.о. голови Молодіжного парламенту. Розпитала дівчину про плани, цензуру ідей і вплив громадського життя на сім’ю. ДОСЬЄ: Вік  — 26 років. Освіта  — вища, диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» НПУ ім. М.П. Драгоманова Чим займається  — в. о. голови Молодіжного парламенту, помічник депутата міської ради, активіст об’єднання «Самопоміч», переможець міського конкурсу «Молода людина року — 2017» у номінації «Молода ініціатива». Життєве кредо  — «Не стримуй добра, коли рука твоя в силах зробити його» Найбільші заходи, що організувала — збір допомоги в дитбудинок у Циблях, благодійний забіг «Біжи зі мною», благодійний розпродаж «Garage sale», благодійний захід «Світ для тебе» до Дня людей з інвалідністю....
Дописати коментар
Докладніше