Перейти до основного вмісту

Зустрічі з молоддю як бренд, або надихав Тарас Тополя


Коли мені з друзями прийшло підтвердження реєстрації на зустріч з музикантом, лідером гурту «Антитіла» Тарасом Тополею в рамках проекту «11 кроків до майбутнього з успішними українцями», ми навіть не сподівалися, що емоції не даватимуть нам заснути й доведеться їх виплескувати у подібні дописи. 
На вході до Мiнiстерства молоді та спорту України ми розписувалися навпроти власних прізвищ. Тож коли побачили останнім у списку (аж на 6 аркушів формату А-4, на секундочку) ім’я Тарас Тополя, навіть розсміялися. 

Потому не без пригод піднялися на колись «протоптаний» нами 2-й поверх. Проте попереднє знайомство (зустріч із Соломією Вітвіцькою теж відбувалася тут) не завадило нам трохи заблукати у пошуках конференц-зали. Цього разу вона нагадувала маленький, затишний мурашник. 
Після того, як Олександр Ярема запросив до зали винуватця аншлагу, овації заполонили місце зустрічі аж до стелі. Тарас Тополя щиро, яскраво, на одній ноті з кожним присутнім провів захоплюючий діалог із залою. Я могла б сипати тут його цитатами довго-довго, але побережу ваш час (хочу, щоб дочитали ж допис до кінця) і свій диктофон (йому теж відпочити треба). Найбільше вразило, що між молоддю й Тарасом не було завіси, не відчувався присмак самозахоплення, навпаки – віяло виваженістю, сміливістю говорити про те, що хвилює найбільше, бажанням бути на «ти» із кожним. Як не крути, приємно спостерігати, коли успішна людина, помічає в залі всіх, з ким доводилося зустрічатися/співпрацювати, презентує їх присутнім, за щось хвалить, в чомусь радить спробувати працювати під іншим кутом, дає поради щодо діяльності й пропонує обговорити питання співпраці. 

Як перед зустріччю з нами Тарасові довелося об’їздити кілька магазинів Києва і чому виховання відповідальності, яке так часто у нашому суспільстві співставляють з потуранням, важливе. Чому варто запалювати інших людей. Чому виграють ті, хто вміє об’єднуватися. Про переломні моменти, справу життя, сучасний інформаційний простір, кумирів і т.д. говорили із захопленням. Тож не дивно, що не помічали, як летить час. 
До речі, Тарас Тополя – амбасадор проекту «U-Report». Про проект раніше чула, а от сьогодні детальніше познайомилася й побачила, як горять очі у тих, хто в ньому живе. Чому молоді важливо до нього доєднатися? Бо ми є рушійною силою, яка, справді, творить зміни. Результати, досягнуті «U-Report» тому підтвердження. До речі, дівчат у ньому, як і в залі міністерства сьогодні, більше. «Не здивований статистикою і ситуацією, що зараз в залі, – це все Тарас!» – жартівливо прокоментував факт Річард Герц, натякнувши, що на співака прекрасна половина дивиться із бісиками з-під вій. А також розповів про те, як U-репортерам писав … Девід Бекхем. «З ним проводили опитування про насильство над дітьми. Прикол в тому, що Девід сам писав текст разом з командою. Потім воно перекладалося на різні мови світу, бо U-Reportів у світі аж 50. І ти їдеш у траліку, отримуєш смс: «Привіт. Це Девід Бекхем». І ти такий: «Здарова!». Ці дані були презентовані на Генеральній Асамблеї ООН в Нью-Йорку», – розповів Річард Герц. 
Були ще сюрпризи від U-репортерів. Радію за подругу Аліну, яка отримала в подарунок ексклюзивну футболку. І чекаю на подібні зустрічі. Попереду їх ще 5.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

По життю у вишиванці

«Кожен хрестик на вишиванці несе в собі величезний масив інформації», – впевнена  майстриня Оксана Лисенко.  Для неї такий одяг – незмінний атрибут буття, код свого роду. Можливо, через це жінка з трепетом і сльозами в очах розповідає про свої вишиванки.   «Здається, що з любов’ю до вишиванок я народилася. Гостро відчула це, коли ми в 1987 році переїхали з Рівненщини на Київщину. У школі був захід, на який   треба святково прибратися, а вишиванки тоді в мене не було. Попросила бабусю виготовити, бо в мене ж свято. Вона її потягом передала. У вишиванці в класі я була одна, діти неоднозначно зреагували, ніби я якась не така. На сватання чоловіку в Яготинському районі подарувала сорочку. Для нього такий подарунок був шоком, хоча тоді вже люди почали прокидатися від такого незнання, недотримання традицій. Чоловік, до речі, спершу стидався вдягати вишиванку, ховав її під піджак. А після Помаранчевої Революції нас запросили на свято. І він мені каже, що приїде піс...

Анастасія Гаспарян: «Я б хотіла змінити концепцію роботи Молодіжного парламенту»

Мініатюрна і амбіційна – за кілька останніх років Анастасія встигла зробити собі ім’я в Борисполі. Дівчину знають ті містяни, які відвідують масові заходи, бо вона – в.о. голови Молодіжного парламенту. Розпитала дівчину про плани, цензуру ідей і вплив громадського життя на сім’ю. ДОСЬЄ: Вік  — 26 років. Освіта  — вища, диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» НПУ ім. М.П. Драгоманова Чим займається  — в. о. голови Молодіжного парламенту, помічник депутата міської ради, активіст об’єднання «Самопоміч», переможець міського конкурсу «Молода людина року — 2017» у номінації «Молода ініціатива». Життєве кредо  — «Не стримуй добра, коли рука твоя в силах зробити його» Найбільші заходи, що організувала — збір допомоги в дитбудинок у Циблях, благодійний забіг «Біжи зі мною», благодійний розпродаж «Garage sale», благодійний захід «Світ для тебе» до Дня людей з інвалідністю....

Лікування у Вайбері – нині це реальність, або Медицина по-новому

Сьогодні я йду на прийом до сімейного лікаря. Віртуальний. З початком карантину до бориспільських сімейних амбулаторій без поважних причин – зась. Проте пацієнт і лікар на зв’язку постійно – різноманітні девайси це дозволяють зробити. Спілкувати з лікарем можна із чашкою кави в руках. Арзи Бекірова (так звати мою сімейну лікарку) запевняє, що телефонувати їй можу щодня з восьмої до восьмої, писати – цілодобово, а йти на особистий прийом лише, якщо виявиться, що потребую додаткової консультації. А шкода! Прогулюватися до амбулаторії принаймні приємно: з моменту її відкриття (влітку 2018) переконалася, що це не той заклад, стіни якого просочені дискомфортом і навіюють депресивні думки, а сучасна будівля, де тобі, до того ж, усміхаються (уявляєте, таке буває!). Тут стильна рецепція у світло-зелених кольорах, просторі коридори і веселі малюнки на стінах – мапа світу з мешканцями різних материків: квіточки, коали, кораблики (всього й не перерахуєш) і багато яскравих кольорів. ...